Промайнув іще один навчальний рік. 25 травня настала хвилююча мить свята Останнього дзвоника. І для учнів, і для вчителів це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити.
На шкільному подвір’ї зібралися усі учні школи… Поруч з ними їх найрідніші люди: батьки, дідусі та бабусі, які пишаються своїми дітьми… Адже останній дзвоник — велике загальношкільне свято, яке підводить риску, ставить крапку в багаторічному навчальному марафоні з усіма його уроками і змінами, контрольними роботами та домашніми завданнями.
Із щирими словами побажань звернулася до учнів та вчителів директор школи Гладка Марина Іванівна. Були нагороджені Похвальними листами учні за відмінні успіхи у навчанні.
Цей день завжди незабутній, особливо для випускників. Саме вони прикували до себе найбільше уваги. Одинадцятикласники дякували вчителям, батькам.
Зворушливо звучали напутні слова батьків одинадцятикласників, яка виступали з піснею. За доброю українською традицією батьки благословили дітей у самостійну дорогу хлібом-сіллю. Незабутнім для одинадцятикласників був і останній вальс на шкільному подвір’ї, під час якого випускники загадали бажання і пустили у небесну блакить повітряні кульки. І ось хвилююча мить… Звучить мелодія останнього дзвоника, який сповістив присутніх про початок чудової пори – літніх канікул.
Продовжилося свято в актовій залі, де на педагогів чекав святковий «капусник» від тих, хто назавжди прощався з альма-матер.
